Цікаво про книги




 

Цікаві факти про книги


    Станом на 2002 р. найменшою у світі вважалася книга "Хамелеон" А.П. Чехова розміром 0,9 х 0,9 мм. Вона містить 30 сторінок по 11 рядків тексту на кожній, 3 кольорові ілюстрації. Книга була видрукувана і переплетена у 1996 р. у м. Києві.
  Пізніше, завдяки бурхливому розвитку нанотехнологій, вчені-фізики з Канади створили книжку розміром 0,07 х0, 1 мм. Називається вона - "Teeny Ted from Turnip Town". Книга складається з 30 керамічних мікротаблічек, що використовуються замість паперу, а сфокусований пучок променів іонів гелію (діаметром 7 нанометрів) використовувається замість чорнила. І щоб прочитати її, потрібен електронний мікроскоп, здатний збільшувати у 8000 разів.
   Раніше найбільшою книгою у світі вважалася "Суперкнига", розміри якої становили 2,74 х 3,07 метра. Вага цієї книги - 252,6 кг і налічуває вона 300 сторінок. "Суперкнига" була видана в Денвері (штат Колорадо, США) у 1976 р. Проте в 2004 р. в Росії видали книгу під назвою "Найбільша в світі книга для малят". І хоча в ній всього 4 сторінки і 12 віршів для дітей, ця книга має воістину значні розміри. Висота книги становить 6 метрів, ширина - 3 метри, а вага цієї книги-гіганта - 492 кг.

    Найдорожчою книгою, що належить державі, вважають унікальний «Апокаліпсис», виданий французом Жозефом Форе. Вона оцінена в 100 млн старих франків, виставлена в музеї сучасного мистецтва в Парижі.
  Найдорожчою книгою, що знаходиться в приватних руках, є так званий "Лестерський кодекс". Інша її назва - «Трактат про воду, землю і небесні тіла", створений Леонардо да Вінчі. У 1994 р. її купив за 24 млн доларів знаменитий засновник компанії "Microsoft" Білл Гейтс. Книга являє собою збірник думок, знахідок і висновків Леонардо да Вінчі на різні теми. Сама книга - це всього 18 пергаментних сторінок, скріплених між собою, причому прочитати таку книгу можна тільки за допомогою дзеркала.

  Дванадцять самих маленьких книг світу вміщаються в одній столовій ложці. Серед них є мініатюрне видання Корану, словник англійської мови на 12 000 слів і Конституція Франції.

  Стенографія, за допомогою якої можна записати будь-який текст у п'ять разів швидше, ніж за допомогою звичайного алфавіту, була знайдена у 63 році до нашої ери рабинею на ім'я Тіро, яка належала Цицерону.

  «Єдині та найглибші секрети медичного мистецтва» - таку назву мала книга, знайдена запечатаною серед речей прославленого голландського доктора Германа Бурхаве після його смерті у 1738 р. Книга була продана з аукціону за 10 000 доларів золотом. Після того як печатка була розкрита, виявилося, що сторінки її були чистими. Тільки на титульному аркуші було написано: «Тримай голову в холоді, ноги в теплі, і ти зробиш бідняком кращого лікаря».

   Одна з найбільш незвичайних у світі книг - «Божественна комедія» Данте - була написана на аркуші паперу розміром 80 х 60 см ченцем Габріелем Челані. Вона містить 14000 віршів. Якщо подивитися на лист з деякої відстані, то можна побачити барвисту карту Італії. На цю працю Челані витратив чотири роки.

  Найтовстішою друкованою книгою у світі є WIKIPEDIA. Вона являє собою збірник статей з мережі Інтернет, що її любитель книг Роб Метьюс вирішив надрукувати у вигляді одного тому. Таким чином, паперова версія цієї книжечки склала 5000 сторінок.

  Італієць Ріо Козеллі збирає колекцію найнудніших в світі книг, в якій налічується близько 10 000 томів. Один італійський поет-невдаха, дізнавшись, що всі його твори знаходяться у Козеллі, мало не покінчив із собою.

  Відомий комп'ютерний інженер і підприємець Брюстер Кейл збирається відкрити в Британії перший у світі архів всіх друкованих книг. Такою метою він задався через кілька років після створення у 1996 р. першого інтернет-архіву усіх сторінок, коли-небудь опублікованих в мережі.


































          

Щасливе  подружжя - це  не  випадковість .Його  запорукою  є  випробувані  принципи ,без  дотримання  яких  добрі , щирі  стосунки  неможливі . Автор , відомий  фахівець  у  подружніх  справах  і  чоловік  зі  стажем , намагається  показати , що  подружжя - серьозна  річ , яка  вимагає  постійної  роботи  над  собою  обох  партнерів . Поради  і  невеликі  "хитрощі" , які  пропонує  автор  допоможуть  чоловікові , відповідно  і  дружині  розкрити  у  подружжі  всі  свої  здібності  і  можливості . Книжка  призначена  для  широкого  кола  читачів .



«Доки тебе хтось любить, померти неможливо»



Random
«Якось він мені приснився: ми з ним гойдалися на гілках і перекидалися через голову,
а черешня ціла аж трусилася – ніби від сміху. То був тільки сон, це правда;
але якщо дерева дихають, то хто сказав, що вони не можуть сміятися?»

Паралельно із набуттям читацького досвіду, назбирується й перелік імен, причетних до книговидання, стикаючись із якими згодом тільки черговий раз упевнюєшся в якості їхньої справи. Тож коли в анонсі до українського перекладу книжки Анджели Нанетті «Мій дідусь був черешнею» прозвучали імена Андрія Маслюха та Анастасії Стефурак, залишалося хіба що нетерпляче чекати на безсумнівну довершеність тексту та дизайну.

Не знаю, наскільки смачно читати в оригіналі цю книжку, проте український переклад видався (і тут не побоюся гучних слів) сильним та напрочуд органічним. Перекладач Андрій Маслюх настільки тонко вловив стилістику тексту та характер оповіді, що розповідь українською мовою наче оживає під час читання. Інший добротний внесок українського видання – це оформлення. Завдяки ілюстратору Анастасії Стефурак герої набувають ще точнішого забарвлення, стають дуже характерними та особливими, і що найголовніше – гармонійними із самим текстом.
Книжка захоплює одразу, з перших сторінок. І вже не відпускає. До самого фіналу важко відволіктися бодай на приготування гарячого чаю (бо попереднє недопите горнятко напою вже давно охололо). Одним із непомітних з першого погляду прийомів авторки є така важлива риса, як багатющість тексту на історії: їх у книжці справді багато, вони змінюють одна одну не лише слідуючи хронологічному сюжетному викладу, а урізнобарвлюють якраз своїми часовими стрибками. То дідусь до слова згадає якусь до сліз кумедну пригоду зі своєї молодості, то авторка вирішить словами описати родинний фотоальбом, то внук видасть якийсь жарт чи ненароком обмовиться про одну із його з дідусем витівок тощо. Так читати стає прецікаво – кожна сторінка книжки загорається новими іскорками, свіжими деталями героїв, смішними жартами та пригодами.
Так, загальна атмосфера книжки й справді доволі радісна й весела, хоча насправді розповідається про серйозні речі – стосунки між поколіннями, родинні чвари та сімейні конфлікти, зрештою - про смерть близьких. Тож іноді гумор набуває легкого чорного відтінку.
«Хай там як, відколи бабця стала почуватися недобре, ми їздили на село щотижня,
переважно в суботу, і залишалися там на цілий день; мені це дуже подобалося,
і я сподівався, що бабця не видужає ніколи».
Найважливішою темою цієї історії є смерть. Зокрема її сприйняття дорослими та пояснення цього неминучого етапу дітям. Так, спершу помирає бабуся Теодолінда, і її відхід найболючіше переживає дідусь Оттавіано. Він же й намагається доступно та легко пояснити, що ж сталося із бабусею, внукові. І робить це справді незвично, але водночас й зрозуміло. Тому й саме явище смерті не страшить малого Тоніно. Більше того, дідусь не робить із цього трагедії, не лякає малого, і сам не сумує, принаймні не подає виду.
«Я давно помітив, що тільки-но мова заходить про померлих, усі раптом
серйознішають і зітхають, навіть якщо ледь знали того, про кого говорять.
Дідусь же, розповідаючи про бабцю, ніколи не виглядав сумним.
– Для мене вона не померла, Тоніно.
Запам’ятай: доки тебе хтось любить, померти неможливо».
Згодом Тоніно робить висновок, що людина після смерті перетворюється у те, що їй найбільше подобалося у житті. Тому за його версією бабуся перетворилася в гуску. Іншу версію того, що стається з людиною після смерті, внук чує від своїх батьків та другої бабусі.
«З серйозним-серйозним виразом обличчя вони розповіли мені,
що бабця Теодолінда поїхала у далеку мандрівку, і я ніколи її більше не побачу […]
Що бабця помадрувала на небо, а мені туди не можна […]
Так я дізнався, що померти означає помандрувати на небо без літака
і що там не місце ні гусям, ні дітям».
Але згодом хлопцеві доведеться знову зіткнутися зі смертю – помирає дідусь Оттавіано, який був для Тоніно найкращим другом. І дідусева теорія «перевтілення» розраджує внука у важку болючу хвилину прощання. Тут і маєте підказку, що означає назва цієї книжки.
Однією з важливих тем є відчуття природи, зокрема спілкування з тваринами, слухання дерев та спостереження за рослинами. Це невід’ємна частина життя дідуся та бабусі на селі. Згодом і внук причащається до такого способу життя, і вже мабуть назавжди усвідомлює значимість та необхідність співіснування зі всім живим навколо. Дідусь вчить його слухати як дихають дерева, як повертаються з повними животами до своїх вуликів бджоли, як тріпочуть крилами синички у саду і як гойдають у гніздах своїх пташенят.
«Якщо слухати уважно і зосередитися, то можна побачити купу всякої всячини –
так, ніби очі в тебе відкриті. А зараз послухай, як дихає черешня.
Я заплющив очі, і в обличчя мені війнув ледь відчутний вітерець;
усі до одного листочки черешневого дерева легесенько ворушилися».
Дідусь Оттавіано дещо дивакуватий. Але якраз ці нетипові для суспільства манери поведінки, спосіб спілкування й приваблюють дітей. Тому й онукові так легко знайти з ним спільну мову. Більше того – вони стають справжніми друзями, мають свої таємниці та пригоди. Можливо батьки не завжди можуть дозволити собі певні ризики у дозвіллі з дітьми – але на те й існують дідусі та бабусі…
«Дідуся всі мали за такого собі дивака, за трохи божевільного –
всі, навіть бабця Теодолінда, яка не раз казала:
«У того твого дідуся точно не всі вдома».
І яка ж вона тоді була задоволена!»
Іншою характерною рисою дідуся, а також його дочки та внука, є впертість та принциповість, яка проявляється у справах, де немає й мови про якісь поступки чи компроміси. Тому коли міська влада хоче зрубати черешню задля розширення дороги, дідусь вилізає на дерево й сидить там, допоки його не переконають, що все влаштували по-його. Аналогічно чудить і Тоніно, коли справа доходить до екскаваторів та лопат. Не менш завзятою є й мати Тоніно, тобто дочка дідуся Оттавіано. Вона за словом у кишеню не полізе. З нею й врешті постійно трапляються кумедно-трагічні ситуації.
Авторка навмисне розповідає історію про Тоніно, у котрого є «сільські» та «міські» дідусь з бабусею – аби протиставити ці два способи життя. Міське життя виглядає одноманітним, все відбувається за певним графіком. У місті дитині нудно та нецікаво. А сільське життя – це безліч можливостей навколо, майже повна відсутність заборон. Це свіже повітря, спілкування з живою природою, допомога по господарству. Тут у дитини безліч розваг, участь у дорослих справах. Натомість у місті вона може хіба що вигуляти двічі на день свого пса.
Нагороди
Книжка «Мій дідусь був черешнею» увійшла до списку видатних книг для дітей «Білі круки», створеного Міжнародною Молодіжною Бібліотекою в Мюнхені. Також отримала премії в Італії, Німеччині, Франції, Словаччині та ін. Перекладена більш ніж 20-ма мовами.
У 2003 році авторка Анджела Нанетті отримала Національну премію Андерсена як найкраща письменниця Італії.

Автор: Христина Содомора






Жорстокі казки, або про що насправді писали Брати Грімм та інші у своїх казках


Казки минулого були часом настільки страшними, повними всяких огидних кривавих подробиць – важко уявити, хто міг заснути після такого читання на ніч. Сьогодні багато з них вже переписані і облагороджені. А ті, що пройшли через руки Діснея, обзавелися хорошим кінцем. Ми хочемо нагадати, якими, знайомі з дитинства казки, були на самому початку, коли тільки з’явилися на світ.


Червона шапочка

Знайома усім з дитинства казка закінчується тим, що Червону шапочку і бабусю врятували дроворуби. Оригінальна французька версія (Шарля Перро) була далеко не так мила. Там замість маленької дівчинки фігурує добре вихована юна леді, яка запитує у вовка дорогу до будинку бабусі і отримує хибні інструкції. Дурна дівчина виконує поради вовка і дістається йому на обід. І все. Ніяких дроворубів, ніякої бабусі – тільки задоволений ситий вовк і Червона шапочка, яку він загриз.

Мораль – не питайте рад у незнайомих, а як питаєте думайте своєю головою.





Білосніжка

У найбільш популярній версії казки про Білосніжку королева просить єгеря вбити ненависну пасербицю і принести як доказ її серце. Але єгер пошкодував бідолаху і повернувся в замок з серцем кабана.

На цей раз зміни компанії Діснея не були такими кардинальними. Всього пара деталей: в оригіналі королева веліла принести печінку і легені Білосніжки – їх приготували і подали на вечерю в той же вечір! І ще. У першій версії Білосніжка прокидається від того, що по дорозі до палацу її штовхнув кінь принца – зовсім не від чарівного поцілунку. Так – і у версії братів Грімм казка закінчується тим, що королеву змушують танцювати в розпечених туфлях, поки та не вмирає в страшних муках.



Спляча красуня


Всі знають, що спляча красуня – це прекрасна принцеса, яка вколола палець веретеном, занурилася в сон і спала сто років, поки, нарешті, не приїхав принц, і не розбудив її поцілунком. Вони тут же полюбили один одного, одружилися і жили довго і щасливо.

Оригінал далеко не так милий. Там дівчина занурилася в сон через пророцтво, а зовсім не через прокляття. І розбудив її зовсім не поцілунок принца – король, побачивши красуню сплячою і безпорадною, зґвалтував бідолаху. Через дев’ять місяців народилося двоє дітей (дівчина все ще спить). Один з дітей смокче палець матері і витягає скалку від веретена, через яку, як виявилося, вона й не могла прокинутися. Після пробудження красуня дізнається, що стала жертвою насильства і матір’ю двох дітей.



Попелюшка

Сучасна казка закінчується тим, що прекрасна працьовита Попелюшка отримує в чоловіки не менш прекрасного принца, а злі сестри виходять заміж за двох знатних панів – і всі щасливі.

Цей сюжет з’явився в першому столітті до нашої ери, де героїню Страбона (грецький історик і географ) звали Родопіс (рожевощока). Історія була дуже схожа на ту, яку ми всі добре знаємо, за винятком кришталевих черевичків і карети з гарбуза.

Але є набагато більш жорстока варіація від братів Грімм: у них злісні сестри ріжуть власні ступні за розміром кришталевих черевичків – в надії обдурити принца. Але хитрість не вдається – на допомогу принцу прилітають два голуби і викльовують очі шахрайок. Зрештою, сестри закінчують свої дні сліпими жебрачками, в той час як Попелюшка насолоджується розкішшю і безтурботним щастям в королівському замку.


За матеріалами: vsviti.com.ua



Книги кораблі



                     Книги – це кораблі, що запрошують людину у подорож до різноманітного світу.Вони  теж мають долю. Одні стають бестселерами,   інші - тужать, немов скарби,в очікуванні першовідкривача. Одні допомагають авторам стати багатими і знаменитими, інші - назавжди роблять їх заручниками нездійснених надій.


Джерело: booknazy.blogspot.com

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Щедрівки та колядки на свято Маланки та свято Василя, старий Новий Рік

Підбірка фільмів для сімейного перегляду