Книга тижня: Світова Література АНТУАН-МАРІ-РОЖЕ де СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ. (1900-1944)

 «Добре бачить лише серце, найголовнішого  очима не побачиш…»       

 Антуан де Сент-Экзюпері

      «Авіатор,цивільний і військовий льотчик, есеїст і поет, Антуан де Сент-Екзюпері слідом за Віньї, Стендалем, Вовенаргом, разом з Мальро, Жюлем Руа, а також декількома солдатами і моряками належить до числа небагатьох романістів і філософів дії, яких породила наша країна . На відміну від Кіплінга він не просто захоплювався людьми дії: він, подібно Конраду, і сам брав участь в діяннях, які описав. 

           Протягом десяти років він літав то над Ріо-де-Оро, то над андійськими Кордільєрами; він загубився в пустелі і був врятований владиками пісків, одного разу він впав у Середземне море, а іншого разу - на гірські хребти Гватемали, він воював в повітрі в 1940 році і знову воював в 1944-му. Підкорювачі Південної Атлантики - Мермоз і Гійоме - були його друзями. Звідси та достовірність, яка звучить у кожному його слові, звідси ж бере початок і життєвий стоїцизм, бо діяння розкривають кращі якості людини.

Однак, Люк Естан, який написав чудову книгу «Сент-Екзюпері про самого себе», має рацію, кажучи, що діяння ніколи не було для Сент-Екзюпері самоціллю. «Літак не мета, тільки засіб. Життям ризикуєш не заради літака. Адже не заради плуга оре селянин ». І Люк Естан додає: «Він оре і не для того, щоб просто провести борозни, але для того, щоб їх засіяти. Дії для літака - те саме, що рілля для плуга. Які вона обіцяє посіви і який урожай можна буде зібрати? »Я вважаю, що відповісти на це питання можна так: правила життя - ось що сієш, а урожай – це люди. Чому? Та тому, що людина здатна осягнути тільки те, в чому вона сама приймала безпосередню участь. Ось звідки виникала та тривога, яка на моїх очах терзала Сент-Екзюпері в Алжирі, в 1943 році, коли йому не дозволяли літати. Він втрачав контакт з землею, бо йому відмовляли в небі». Андре Моруа

Антуан де Сент-Екзюпері народився у 1900 р. у м. Ліон у сім'ї збіднілих аристократів. Родина Екзюпері мала старовинне лицарське походження. Батько його був страховим інспектором, мати — талановитою художницею, людиною високої культури. Дитячі роки залишили в душі письменника такий глибокий слід, що він навіть у зрілому віці завжди говорив: «Я родом із Дитинства». Як нащадок старовинного графського роду, ріс у розкошах і загальній любові, особливо з боку матері. Антуан полюбив літературу, музику, живопис, сам складав казки, непогано малював і грав на скрипці.В 1909 р. Антуан та його брат вступили до єзуїтського коледжу Сент-Круа в Мане, пізніше їх перевели до коледжу в Монгре. А в 1912 p., коли Антуанові було 13 років, відбулася дуже важлива подія в його житті — відомий авіатор Жуль Ведрін узяв його з собою в політ на літаку. У Сент-Екзюпері з'явилася мрія стати пілотом. Закінчивши коледж, він поїхав до Парижа, мріючи вчитися на військового моряка. Але, хоч як це парадоксально, майбутній письменник не зміг написати екзаменаційний твір. Його не змогла надихнути надумана патріотична тема, подана для розкриття.

Із 1920 р. Антуан навчається на архітектурному відділенні Школи мистецтв. У цей період формується культурний світогляд майбутнього письменника, він читає Достоєвського, Ніцше, Платона. Але вже в 1921 році Сент-Екзюпері кидає навчання і вступає до армії. Тут збулася його дитяча мрія — він стає льотчиком. Та за два роки він потрапляє в аварію й отримує серйозну травму, після чого його демобілізують із армії. Цивільні професії конторника, комівояжера, які Антуанові де Сент-Екзюпері довелося опановувати після одужання, були йому не до душі. Пробує писати, хоч не зовсім вдало, а при нагоді знову повертається до літака, служить на поштово-повітряній лінії, що з'єднувала Францію з Північною Африкою. Ремесло льотчика стало й джерелом його поетичного натхнення. 1926 року в журналі «Срібний корабель» опубліковано перше оповідання Сент-Екзюпері — «Льотчик», а 1929 р. виходить його роман «Пошта — на Південь». Із 1927 р. Сент-Екзюпері знову підіймається в небо — він став пілотом поштової авіалінії Тулуза — Дакар, а пізніше його призначають начальником аеродрому в Африці. Якийсь час він жив у Буенос-Айресі в Аргентині, де написав повість «Нічний, політ», опубліковану у Франції в 1931 р., за яку він отримав літературну премію і яку відразу ж було екранізовано.

Повернувшись на батьківщину, письменник далі працює в авіації. Він подорожував по всьому світу спершу у справах авіакомпанії, пізніше — як журналіст. Із цією метою він побував у Москві та Іспанії. Неодноразово він підкорював повітряні простори і при цьому не раз зазнавав аварій. Подорожі ставали матеріалом для творчості Сент-Екзюпері. Так, у 1935-1936 pp. він на власному літаку вирушив у політ Париж — Сайгон, аби здолати рекорд швидкості на цьому маршруті й отримати призначену за це премію, проте зазнав аварії в Лівійській пустелі. Цей епізод став основою роману «Планета людей» (опублікований у 1939 р.). А в 1938 році спроба перельоту за маршрутом Нью-Йорк — Вогняна земля завершується аварією в Гватемалі, після якої письменник тиждень був у комі. Перебуваючи на лікуванні після аварії, він і розпочав згаданий вище твір. У 1939 р. Французька Академія присудила йому Велику премію роману за цю книгу.

Під час Другої світової війни Сент-Екзюпері знову стає військовим льотчиком. Після капітуляції Франції він залишає батьківщину й живе в Нью-Йорку, де 1941 року пише «Військового льотчика» й веде агітацію за вступ США у війну а Німеччиною.

1942 — «Військовий льотчик» публікується в СІЛА та Франції. Автор працює над казкою-притчею «Маленький принц».

У 1943 р. написано й опубліковано «Лист до заручника», також виходить у світ «Маленький принц». Із червня Сент-Екзюпері перебуває в Алжирі й Тунісі, де здійснює кілька розвідувальних польотів.

31 червня 1944 року відбувся останній політ Антуана де Сент-Екзюпері. Вилетівши з бази Борго на Корсиці, його літак зник без вісти.

«Маленький принц»

Незадовго до своєї загибелі Сент-Екзюпері написав дуже відмінну від попередніх книжку під назвою «Маленький принц» , яку сам ілюстрував. Цю книжку він присвятив своєму другові Леону Верту. За жанром це філософська алегорична казка-притча, вона порушує найважливіші людські проблеми — сенсу буття, дружби, кохання, відповідальності. Елементами казки у творі є незвичний сюжет, персоніфікація рослин, тварин (Лис, Троянда, Змія). А численні алегорії, морально-філософські роздуми письменника наближують твір до притчі. Маленький принц — прибулець із «планети дитинства». На Землі він познайомився з лисом (цей персонаж французького фольклору уособлює життєву мудрість), який розповідає хлопчикові про забуті людьми ритуали дружби і любові. Забувши про ці щирі почуття, люди втратили справжніх друзів. Занурюючись у світ дитинства Маленького принца, автор закликає людей берегти в собі дитинство, а отже, й душу, відкриту назустріч Всесвіту. Образ Маленького принца частково автобіографічний, він відображає тугу автора за прекрасним дитячим світом, що лишився позаду. Ця казка, водночас сумна й іронічна, мудра і людяна, пройнята любов'ю до людини, прагненням достукатися до її душі, сколихнути, змусити замислитися й очиститися від усього нещирого й непотрібного, повернути втрачену дитячу щирість, чистоту та безпосередність.

Французькі вчені заявили, що місце падіння літака Антуана де Сент - Екзюпері, який розбився 31 червня 1944 року, нарешті знайдено. Його літак лежить на дні Середземного моря неподалік від Марселя. Першим місце катастрофи виявив французький рибалка Жан-Клод Б'янко. У сіті з рибою він випадково знайшов браслет, на якому було вигравіювано ім'я письменника, ім'я його дружини та нью-йоркську адресу видавця, що видав «Маленького принца». У травні 2000 року в цьому місці знайшли рештки літака, але браслет так і лишився єдиною знайденою там річчю, що І ! належала Антуанові де Сент-Екзюпері.

МОЛИТВА

Антуан де Сент-Екзюпері

Господи, я прошу не про чуда і не про міражі, а про силу кожного дня.

Навчи мене мистецтву маленьких кроків.

Зроби мене бути спостережливим і розсудливим, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.

Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя.

Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти першорядне від другорядного.

Допоможи мені зрозуміти, що ілюзії нічим не можуть допомогти. Ні спогади про минуле, ні мрії про майбутнє.

Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу.

Вбережи мене від наївної віри, що все в житті має бути гладко.

Подаруй мені чітке усвідомлення того, що труднощі, поразки, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми зростаємо і визріваємо.

Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.

Пошли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи!

Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, тож навчи мене терпеливості.

Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби.

Дай мені бути гідним цього прекрасного і ніжного дарунку долі.

Дай мені багату фантазію, щоб у потрібний момент, в потрібний час у потрібному місці, мовчки або кажучи, подарувати комусь необхідне тепло.

Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім "внизу".

Вбережи мене від страху пропустити щось в житті.

Дай мені не те, чого я собі бажаю, а те, що мені дійсно необхідно.

Навчи мене мистецтву маленьких кроків.

 Джерело:   http://www.newacropol.ru/Alexandria/art/writer/exupery/