Проблеми освіти: школа і соціальна адаптація дітей.

      Інтерв`ю сайту psychologies з Галиною Цукерман,професором,доктором психологічних наук,шкільним педагогом,автором багатьох книг.


    Будь-які батьки сподіваються, що школа допоможе їхнім дітям стати більш освіченим, читай розумним. Чи обгрунтовані ці надії і який вид розуму наша школа розвиває у своїх учнях?

  - Допомогти дитині стати розумнішими - чи ставить школа перед собою таку мету?

    Галина Цукерман: Безумовно. Задача будь-якої школи - розвивати здібності дітей, і інтелектуальні - в першу чергу. Питання у тому, що ми розуміємо під виразом «розумна дитина». Немає людей розумних взагалі, таке поняття - абстракція.        Розумним можна бути тільки у чомусь: в математиці, в гуманітарних науках, в ручній праці, в людських відносинах. Але традиційна масова школа, в якій навчаються більшість наших дітей, влаштована так, що розвиває головним чином виконавську сторону розуму; - здатність діяти за правилом та інструкції, але слабо розвиває творче вміння застосовувати правила в нестандартних умовах чи відкривати нові закони. А соціальний та емоційний інтелект - обдарованість в спілкуванні, володіння своїми емоціями і розуміння почуттів інших, взагалі почуття співпричетності - в школі не затребувані. Ці сторони дитячого розуму школа не помічає. Хоча вже в початкових класах добре видно, в чому саме «розумний» дитина. Наприклад, дівчинку, яка в роздягальні всім зав'язує шарфики і застібає тугі гудзички, швидше за все, не помітять як розумну дитину. А от багато її однокласників (якщо б у них був вибір) хотіли б сидіти за однією партою саме з цієї - хай не самої кмітливою - дівчинкою, оскільки її присутність допомагає зібратися з думками.

-  Що отримують учні в школі крім конкретних знань?

Галина Цукерман: Традиційна школа, якщо вона використовує всі свої педагогічні резерви, прекрасно розвиває виконавські здібності. Більшість її випускників будуть внутрішньо дисципліновані: якщо перед ними поставлена ​​мета, є алгоритм рішення, вони можуть намітити план, послідовно виконати всі намічені дії, довести справу до кінця, проконтролювати результат ... Але вони рідко ставлять перед собою нові цілі самостійно, за власним бажанням. Якщо немає інструкцій, вони зупиняються і чекають вказівок. У школі діти отримують знання в готовому вигляді. Розум дитини не працює над тим, як добути це знання, його годують з ложечки і одягають в такі собі педагогічні памперси. Уява, допитливість, допитливість розуму залишаються незатребуваними. Справа тут не в учителях - в школі працює багато розумних, добрих, ліберальних вчителів, які люблять дітей.  

   Причина в традиційному стилі викладання: він не тільки не розвиває розум учнів (в широкому сенсі слова), але і знижує їх інтелектуальний потенціал, оскільки не створює умов для того, щоб діти в навчанні були ініціативні, мали власну думку, критично сприймали інформацію. 

   А адже саме ініціатива, самостійність, відповідальність, здатність відповідати за свій вибір потрібні сьогодні від розумної людини. Недарма про ці якості пишуть майже в кожному резюме.

За матеріалами: psychologies